Варто підкреслити, що відповідно до статті 38 Конституції України право обирати і бути обраним належить громадянам України. Однак громадяни реалізують це право від імені народу, який є єдиним джерелом влади згідно зі статтею 5 Конституції.

Після прийняття Закону № 1616-IX про корінні народи, який уперше закріпив категорію народу нормою прямої дії, Закону № 2827-IX про національні меншини (спільноти), який прив’язав їх виключно до громадянського складу населення і жодного разу не визначив їх як народ або частину Українського народу, Закону № 2215-IX, який перервав законодавчу правонаступність етнічних українців як народу, та Закону № 3354-IX, який виключив преамбулу Конституції з правозастосування як норму права, виникла юридична колізія.

Титульна нація — етнічні українці — була позбавлена правового статусу народу та юридичної належності до Українського народу, а національні меншини — юридичної належності до складу Українського народу, що при одночасній заяві Російської Федерації про те, що українці є росіянами, створює правову ситуацію, за якої етнічні українці, не маючи в Україні власного правового статусу, належать до етнічних росіян і набувають правового статусу національної меншини. ... Читати далі ⇢

Визнання караїмів і кримчаків корінними народами України суперечить статті 1 Закону України № 1616-IX «Про корінні народи України», відповідно до якої корінний народ не може мати власного державотворчого утворення за межами України. Це рішення також не відповідає нормам міжнародного права. Зокрема, стаття 33 Декларації ООН про права корінних народів закріплює право корінних народів самостійно визначати свою ідентичність і належність відповідно до власних звичаїв і традицій, а також формувати свої інститути та визначати їхніх членів.

Ця норма виключає можливість множинної колективної ідентичності та передбачає цілісність правосуб’єктності народу як колективного суб’єкта. Індивідуальна етнічна ідентичність може бути змішаною або багатоскладовою, однак у правовому сенсі народ як суб’єкт міжнародного права не може одночасно належати до двох різних систем колективної суб’єктності.

Саме тому караїми і кримчаки не відповідають зазначеним критеріям. В ізраїльському праві вони визнаються частиною єврейського народу і користуються правом на репатріацію до Держави Ізраїль. Це право прямо свідчить про наявність у них національної держави за межами України, що ... Читати далі ⇢

1. Прецедент Верховного Суду та його наслідки

Справа № 160/2592/23 від 5 лютого 2025 року — судовий орган, який наразі діє під назвою «Верховний Суд», визнав, що призов громадянина ОСОБА_1 був незаконним через відсутність обов’язкового медичного огляду. Однак суд не лише відмовився скасувати наказ про мобілізацію чи звільнити особу, але й прямо зазначив, що процес мобілізації є незворотним, навіть у випадках, коли його проведено з порушенням процедур. Це фактично нівелює право громадян на судовий захист і створює де-факто безкарність для Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП).

Станом на березень 2025 року кримінальну відповідальність за незаконний призов так і не було формально запроваджено. Законопроєкт № 12442, який передбачає встановлення відповідальності за порушення, вчинені працівниками ТЦК та СП і медичними комісіями, було ухвалено лише в першому читанні 12 березня 2025 року та він досі перебуває на розгляді в парламенті. Протягом понад трьох років повномасштабної війни ТЦК діяли без ризику притягнення до відповідальності, незважаючи на численні повідомлення про процесуальні порушення. ... Читати далі ⇢